Йосип
І Весни
кусень хліба живим
сильця мертвим
я ловлю на мотузку раків в ріці
стоячи по рукави у воді
\
сонце сітями ловлю
\
прораховую коливання листочків у саду
\
злі язики
відрізаю зайве
\
у моєму рукаві одразу три руки
\
і яблука перетворяться на камінь
\
і день змішається з чорнилом ночі
\
і я фальшую кожне намальоване обличчя
не розрізняючи їх
я сам питав себе
чи так сміявся батько у винокурні сидячи на триногому стільці?
\
а кругом гори і ліси
западини в які потрапляє всяк
хто різав баранця
ламав хліби
і кров’ю умивався зранку
\
круглі голови грибів-дощовиків зрізають ножами люди в дощовиках
вони ходять лісом з великими плетеними кошиками через плече і обирають ті що їм до вподоби
[перейди від Федота до Якова
з Якова на всякого
від ясеня до красеня
від сосни до перепілочки
під звуки сопілочки]
під деревами
коли пахтить мокрий ліс ворони сидять сумирно на тоненьких гілочках
\
за царя та за Івана
стріли летіли в татара
та та та та
буде
і тобі війна
буде і тобі вина
як немає
то прийду і знайду
все що загубив ти у вечорі
коли ішов від Оленочки
ти стрибай
я слухаю
як серце твоє гупає
\
пророцтва пишуться у серцях речей
там де дерево дошка
і денце олова у кружці
по колу переданий чай
холоне
як
зірки
зоря
полярна ніч
і сови
пророцтва пишуть на руках
від них здригаються основи
дерева прокричать
_допоможи! _
просалютують небу кораблі
вони в льодах застрягнуть
потоне все
залишиться лиш світ
новий
прекрасний наче мрія
ІІ Рука
\
під Сонцем слави на горі
був виданий закон
записаний олівчиком у зошит
нам видають каміння
бери
й неси
із того місця в те
і навпаки
я в світі все міняв
влаштовував сади у морі
моря
підносив до висот
вони блищали ґудзиком в шинелі
\
кущі мокріли на дворі
і
лабіринти їх охороняли фавни
дощі не змиють із моїх чобіт
а ні землі
ні крові
\
і килими палаців оживають
тікають сарни та
летять птахи
щезають у кривавому тумані
всі
хто піднімав ножі
та йшов на полювання
\
білих колін колони
зіставляють шеренги Атлантів
ми перекинемо калинові мости
виготовлені зі сталі
\
пташка повертає золоте зерно сонцю
\
всяке пророцтво царю пече у кишені
сім років минає за день
і день минає як сім років
вони хотіли вберегти дітей
рахували сірники в коробці
чекали
поки виростуть і підуть дитячим походом на школу
\
не дійшовши до середини мертвого моря
\
він віддає наказ рости деревам
і камінь слухає його
його накази чують гори
і з цих висот солоні сльози
течуть по всім загиблим на війні
як буде ж воля обернути
сюжет цей навпаки
то сльози висохнуть на сонці
забудуть все
і дім палаючий у червні
і звуки вальсу у саду
хрести поставлені уздовж великої дороги
людей повішених на них
ці ліхтарі
світили перед Богом
щоб він звернувсь
на мучиництво це
бо ця
шинель приховує й рівняє
всіх під одним крилом війни
болотом заростає око
і перемоги
більше не чекай
під прапорами
всякої свободи
героїв загортають в ніч
ІІІ Південь
Шестерні снігу — розібраний час що ранить
\
море темне мов тривожний сон…хмуряться брови і на лобі з’являються глибокі зморшки.
Кожна лінія виявляється кривою.
Вічнозелений кипарис вкритий снігом дає відчуття, що і після всього є щось
людина загорнута в плівку
людина розгорнута
мармурове жіноче тіло виставлене на показ перед зимою
я люблю тебе і твою смерть
\
море темне мов тривожний сон…вітер гне дуги брів додолу…
берег це завжди остаточність яку не перетнути
\
вино темне мов тривожний сон
дзбан наповнює дощ
\
долі розкладені на столі
мапи розкидані тут і там
в саду
тиша
за пічкою миша
вода в раковині замерзла
один як всі інші
\
і механізм любові знову буде запущений
годинникар полагодить механізми
самотня фігуристка на ковзанці
піднімаю скляний ковпак і вона танцює
під музику
зими
\
не вийти з Єгипту
пустелю тримають гори
чи витримають спини
такої любові?
\
земля нашаровується на землю
дерева наростають на дерева
люди обплітають людей
\
дієслова знову приводять в рух міста
\
глухе вухо
і порожня раковина
я люблю товариша Сталіна
