Результати музикознавчого опитування Бачинської Вікторії

У березні 2026 р. я (Бачинська Вікторія) проводила соціологічне опитування, що складалося з 2-х питань:

1) Назвіть 5-10 українських композиторів періоду 1991-2026 рр., яких Ви вважаєте найбільш значущими і впливовими.

2) Назвіть 3 найбільш важливі, на Вашу думку, події зі сфери академічної музики, що відбувалися в періоді 1991-2026 рр.

Посилання: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdgfHa_VqsvR7tSW5AXiLCqEJcMu_1U0jNUF63-fhL--ZFHOA/viewform

Враховуючи результати, я написала аналітичну статтю з цього приводу. Запрошую до уваги!

1. Рейтинг композиторів

1) В. Сильвестров 12 б.

2) А. Загайкевич 9 б.

Є. Станкович 9 б.

3) С. Луньов 8 б.

4) З. Алмаші 7 б.

5) О. Шмурак 6 б.

6) В. Рунчак 5 б.

7) М. Коломієць 4 б.

М. Скорик 4 б.

Б. Фроляк 4 б.

О. Щетинський 4 б.

8) О. Безбородько 3 б.

Л. Грабовський 3 б.

Л. Дичко 3 б.

С. Зажитько 3 б.

І. Карабиць 3 б.

М. Шалигін 3 б.

9) Г. Гаврилець 2 б.

В. Зубицький 2 б.

М. Іванов 2 б.

Ю. Іщенко 2 б.

І. Небесний 2 б.

В. Польова 2 б.

К. Цепколенко 2 б.

І. Щербаков 2 б.

10) Є. Андрієв 1 б.

У. Бекіров 1 б.

С. Вілка 1 б.

О. Войтенко 1 б.

В. Годзяцький 1 б.

К. Гривул 1 б.

Р. Григорів-І. Разумейко 1 б.

В. Івко 1 б.

В. Камінський 1 б.

О. Козаренко 1 б.

А. Корсун 1 б.

Г. Ляшенко 1 б.

М. Філь 1 б.

О. Мануляк 1 б.

А. Мерхель 1 б.

Н. Ломов 1 б.

Є. Петриченко 1 б.

Ю. Пікуш 1 б.

Р. Сокачик 1 б.

Т. Хорошун 1 б.

О.Чорний 1 б.

Абсолютний переможець опитування — Валентин Васильович Сильвестров. Це вже давно живий класик. Його твори в закордонному середовищі виконуються найчастіше серед сучасних українських композиторів, і він має найбільшу популярність на міжнародній арені. Але на моє спостереження, нині в Україні будується культ навколо Б. Лятошинського як провідного національного композитора, однак постать Сильвестрова заслуговує на це більше. Бо він ширший за визначення «національного композитора», його творчість глибоко інтернаціональна, загальнолюдська і має світове значення (на відміну від Бориса Миколайовича). Набагато частіше ім’я Сильвестрова лунає з вуст російських музикознавців і композиторів, аніж наших. Іноді навіть складається враження, що український народ поки не збагнув геній Валентина Васильовича.

Починаючи з феноменальних «Тихих пісень» і закінчуючи незліченною кількістю багателей, стиль Сильвестрова найкраще можна описати метамодерною парадигмою (хоча часто дослідники помилково приписують його до постмодерністів). Хоч він і починав як авангардист, його зрілій і музиці притаманна постлюдійність, так званий «слабкий стиль», відмова від новизни і експериментів, натомість звернення до вічних архетипових інтонацій (що не слід плутати з постмодерністичною цитатністю). Метамодернізм — лідуючий напрям сучасності, техніки на манер «нової складності» потихеньку відходять в минуле через неактуальність, і Валентин Васильович це зрозумів ще з 1970-х, коли масово композитори стали переходити в стилістику «нової простоти», стомившись від умовивертів Булеза і Штокгаузена. Сильвестров — людина мудра і в найширшому сенсі духовна, слухаючи буквально будь-що з його творів ти піднімаєшся над буттям і ніби дивишся згори на весь світ пантеїстичним оком. Тому його першість в рейтингу — надзвичайно радісний знак для розуміння музичних смаків українців.

Друге місце розділили між собою 2 зовсім різні композитори — Євген Станкович і Алла Загайкевич. Станкович, на мою думку, найближче унаслідував естетику творчості свого учителя Лятошинського серед його учнів. Його мислення багато в чому неоромантичне — з характерною трагікою, конфліктністю, експресією, тягою до симфонізму, інтонаційною виразністю. Останніми роками на українських музичних майданчиках Станковича грають дуже часто («Страшна помста», «Реквієм»). До того ж він набагато більше вписується в образ «національного композитора», ніж той же Сильвестров (згадаймо «Цвіт папороті»). Тому зайняте ним друге місце — логічне і передбачуване.

Алла Загайкевич в творчості сповідує скоріше шлях Леоніда Грабовського, ніж Сильвестрова і Станковича. Грабовський — апологет модерністського проекту. Це виражається в його конструктивному мисленні, розумінні звуку як матеріалу системи, тяжінні до алгоритмізації. Можна сказати навіть, що він зайняв протилежну від Сильвестрова естетичну позицію, хоч вийшли вони з одного кола Київського авангарду. Загайкевич також мислить системно і процесуально, розуміє звук як предмет дослідження, але обрала для цього цифрове середовище — простір електронної і електроакустичної музики, першопроходицею яких є в Україні. Алла Леонідівна активно розвиває ці музичні напрями, збагачуючи українську музику новими іменами електронних композиторів.

Третю сходинку рейтингу зайняв Святослав Луньов. От він як раз «сильвестріанець» — вони з Сильвестровим навіть жили поруч на Русанівці якийсь період. Останнім часом в Україні серед молодих композиторів навколо постаті Луньова збирається деякий культ, хоча сам Святослав Ігорович людина досить закрита і антисоціальна. Його творчість не епігонська до Сильвестрова, а глибоко особлива. Також він яскраво проявляє себе в сфері електроніки.

Вважаю за потрібне розібрати ще одну трійку — композитори, що зайняли 4, 5 і 6 місця в рейтингу, бо вони досить симптоматичні і не очевидні. 4 сходинку зайняв Золтан Алмаші. Грубо кажучи, його можна зарахувати як послідовника стилю свого вчителя Євгена Станковича. Його музика яскраво суб’єктна, інтонаційно виразна, наповнена драматургією. Серед відмінних рис від Станковича — більше тяжіння до камерності і ліризації, інтимності.

5 сходинка — Олексій Шмурак. Його музична естетика тяжіє до світових зразків метамодернізму, типу Джона Лютера Адамса, Девіда Ленга, Керолайн Шоу. З особливих рис виділяється яскрава тілесність звучань, звернення до семантики ностальгічності, крихкості, а деколи екстатичності. Шмурака по праву можна назвати кумиром сучасної музикантської молоді.

Таким чином перша п’ятірка лідерів демонструє цікаву картину: 1 лінія (метамодернізм) — Сильвестров-Луньов-Шмурак, 2 лінія (модернізм) — Грабовський-Загайкевич, 3 лінія («неоромантизм»)– Станкович-Алмаші. Отже, в сучасній українській музиці просуваються декілька стильових стратегій, серед яких метамодернізм посідає чільне місце.

На 6 місці — Володимир Рунчак. Досить неочевидний вибір опитуваних. Рунчак зазвичай асоціюється з напрямом музичного акціонізму поряд з іменами Сергія Зажитька, Сергія Ярунського, Кармели Цепколенко, Івана Небесного… Його стиль споріднений з інструментальним театром Мауріціо Кагеля. Тобто загалом окреслити постать Рунчака можна як постмодерніста. Його заслуги включають створення прогресивного ансамблю «Нова музика в Україні», а також продуктивний педагогічний стаж в НМАУ — його студенти з фаху зазвичай показують неймовірні успіхи.

Серед незвичайних моментів опитування — такі композитори як Мирослав Скорик, Леонід Грабовський, Леся Дичко та Іван Караьиць набрали не дуже багато балів, хоча фактично є класиками української музики. Серед 47 композиторів опитуваними було згадано 10 жінок. Більшість композиторів рейтингу — кияни, проте також були згадані митці зі Львова (Мануляк, Фроляк, Камінський), Одеси (Цепколенко), Харкова (Щетинський). Також в рейтингу висвітлені композитори-емігранти (Коломієць, Корсун, Грабовський, Сильвестров, Шалигін, Хорошун). За віком композитори розподілені так: 20-30 років — 6, 30-50 років — 13, 50-70 років — 11, 70+ років — 9, померлі –7.

2. Рейтинг музичних подій

1) Київ Музик Фест 4 б.

Два дні і дві ночі нової музики 4 б.

Kyiv Baroque Fest 4 б.

2) Bouquet Kyiv Stage 3 б.

3) Форум «Музика молодих» 2 б.

Контрасти 2 б.

Постановка «Золотого обруча» Б. Лятошинського 2 б.

Kyiv Contemporary Music Days (KCMD) 2 б.

4) Харків Музик Фест 1 б.

Створення УКФ 1 б.

Конкурс імені Скорика 1 б.

Лятошинський Фест 1 б.

Арфові барви 1 б.

ЕМ-візія 1 б.

Шевченківська премія Р. Григоріва-І. Разумейка 1 б.

Концерт Ю. Китастого (Львів) 1 б.

Ре: конструкція 1 б.

Прем’єра «Цвіт папороті» Є. Станковича 1 б.

Вибір гімну України 1 б.

Київські музичні прем’єри 1 б.

Конкурс піаністів ім. Горовиця 1 б.

Kyiv Flute Days 1 б.

Заснування Opera Aperta 1 б.

Заснування Ensemble 24 1 б.

Найбільшу кількість балів отримали 3 фестивалі — «Київ Музик Фест», «2 дні і 2 ночі нової музики» та «Kyiv Baroque Fest». «Київ Музик Фест» спеціалізується на представленні обличчя сучасної української музики в контексті світового мистецтва. Можливо в перші роки існування (в 1990-і) цей захід був дійсно сенсаційним і передовим, але зараз він давно втратив свою впливовість: виконуються там твори в основному «старожилів» української музики, нові імена трапляються нечасто. Фестиваль позиціонується як головний в Україні, проте що організаційні питання, що вибір програми бажають кращого.

«2 дні і 2 ночі нової музики» — одеський фестиваль, започаткований Кармеллою Цепколенко, що спеціалізується переважно на експериментальній музиці як українських, так і іноземних митців (класичний авангард, постмодерн, електронна музика). На відміну від «Київ Музик Фесту» він має більш чітку спрямованість і мету, а також якісніше висвітлення в інтернет-джерелах — власний сайт і сторінки в соц. мережах, компакт-диски, альбом-книга.

«Kyiv Baroque Fest» — фестиваль новіший за попередні. Ключова його ідея — посилення зв’язків між українськими і європейськими культурами в аспекті ранньої музики, а особливо бароко — як актуальний простір музичного мислення. Останні роки цей захід показує достатньо високий рівень організаційної підготовки, якості виконань і цікавих запрошених іноземних гостей — Андреас Шолль, Жан Рондо, та українських спеціалістів з ранньої музики — клавесиністки і музикознавиці О. Шадріна-Личак, Н. Сікорська, Н. Фоменко, контртенор Р. Меліш, музикознавиця В. Артем’єва, та директорка фестивалю А. Гадецька.

Другий за рейтингом фестиваль — «Bouquet Kyiv Stage». На думку авторки статті, це найкращий український мистецький фестиваль, що заслуговує на першу сходинку. Він мультидисциплінарний: охоплює музику, візуальне мистецтво, кіно, театр, літературу. Своєю місією захід бачить розвиток української культури та просування її у світі. Яскравістю і якісністю проведення фестиваль ніколи не розчаровує, головний показник — кількість людей, які щорічно відвідують його. Ну і звісно немалу роль грає місце проведення — Національний заповідник «Софія Київська», що додає духовного наповнення всьому, що відбувається.

Вважаю за потрібне згадати також такі важливі заходи як львівський фестиваль «Контрасти», постановку опери «Золотий обруч» Б. Лятошинського в Львівському оперному театрі та освітньо-концертну платформу «Kyiv Contemporary Music Days». «Контрасти» в останні роки повертають свій експериментальний вектор програм (орієнтація на «Варшавську осінь»). Музичне наповнення фестивалю зазвичай яскраве, різнорідне, сповнене згадками нових українських композиторів (знову ж таки в порівнянні з стагнуючим «Київ Музик Фестом»). Також Львів уславився довгожданою постановкою модерністської опери Лятошинського «Золотий обруч» (за мотивами повісті «Захар Беркут» І. Франка). Режисером став Іван Уривський, вистави якого збирають аншлаги. Ця подія важлива тим, що від моменту прем’єри 1930 р. цю оперу незаслужено забули через звинувачення у формалізмі, тому вона і зникла з театральних афіш. Тож дану постановку можна назвати актом деколонізації, що варто похвали. Щодо KCMD, то одна з найбільших їхніх заслуг — це реалізація численних грантових програм для митців, а також фестивалів, лекцій, майстер-класів і концертів.

Висновки

Аналіз результатів опитування, що складався з 2-х питань (про композиторів і про музичні заходи) показав різнобічність уявлень, думок і смаків опитуваних про українську сучасну академічну музику, що безумовно радує. Але водночас через це важче давати узагальнену соціологічну характеристику попиту суспільства на культурний доробок. Проте лідери обох рейтингів (умовно перші 5 композиторів і перші 3 фестивалі) дають правдиве уявлення про лідуючі позиції. Все, що нижче цих сходинок, можна піддавати критиці. Авторка статті ставила за мету з’ясувати пріоритетний приблизний розріз думок народу, і намагалася проаналізувати цей соціологічний зріз. Сподіваюсь, цю мету можна вважати досягнутою.