Dreyfuzzів перший запис - марвелозний:

скрип-скрип-квартет і Тоні Драмвільям*

, ще й Дейв Голландський на дубасі

(цього "дубасу" син - не Джа-Парад)

; власне прожект і звався Marvellous,

що перекласти варто саме "марвелозний",

бо pas de bande dessinée

– une Âme.

Альбум мав стати особливим,

вирізнюваним легко з-поміж ранніх -

неначе сходинки, що вели в Марвелози;

мав бути і презентом доброчинним [й добровільним] Френсісу.

Завершив я період "електричний"

, крок впевнений у бік

(не "Убік" й взагалі не Дік, не Філіп і не Фармер)

акустики лунає

у щирості, властивій катеринці.

Гарно задуманий прожект, однак

скрип-скрип-квартет не шукано відбувсь;

спотворений весь мікс необоротно -

Оранж не був готовим до Аранжей!

Мабед, мабед і меакульпа.

З Драмвільямом співтворчість - щастя;

хто суперечити почне, той вірник президентам.

Як мовив Дабль-Дейв: "Ти Тоні запросив,

тож все залежить ще й від настрою його -

чи то безсерда вийде купка, чи то

Марвеллозна"

- Драмвільям тіль-но одружився,

піднесенний у студії і легкокрилий,

добрив мелодії і музику Мішеля,

Техасця Чарлі* згадував не раз.

Avec les cordes спаплюжив я прожект:

квартету варто б гармонічно

просунути вперед,

триматись центру

(не лізти в Курську область

тарганами)

, - de toute manière,

як Вільямс "Джінні"

(Робін, не Тоні Драм чи Роберт Стоконтрентський)

життя всього бажання виконати міг,

мабуть, обрати мусив я [б]

(в лапках чотирикутних "б" комфортніш кавалерити абетку)

всіх творів перезапис.

Всіх до єдиного,

в котрому відзеркалені усі,

як в Дерріда, коли кадить Бланшо, французам*

, смерті Жак.

Високоякісних релізів все ж не так багато -

пісні, шансони трохи, ближче, ніж повсюдні

соло,

з віком

і розвитком - Мішель відходить від експромту,

toutes les improbulles,

les bulles improbables

- у вдосконаленні знання малозначущі.

Світ й призма композиторська рідніш.

Імпровізація у суті є відчуженням,

по слову Майлза:

скорочуй, зменшуй, стримуй ноти,

уся та шараб'я тобі й Землі народам ні до чого;

спочатку колір і обгортка,

гармонія і ком-

по-

зиц-

-І-

я

(експеримент набув кінця)

. Мішель воліє до мелодик співодайних,

щоб особистий голос слухача

закріплював їх в пам'яті,

геномі.

La vie en rose* чіпляє

не за холошу, не за комір.

Мерк'юрі, Джексон, Принц

- знайти під вухо, Geist und Zeit

(je veux dire l'Esprit et le Temps)

, в будь-кого не так складно,

поваги лиш питання до Людей

Творіння.

Майлз, згадував, близький мені,

чудовий мелодист і майстер фраз

("Поргі і Бесс", "Одного дня прискаче [й] Принц")

; Колтрейн, до речі,

континентально-надскладний

із мовою не по зубах й алжирцю Жаку -

"немелодійним" Джона не назвав б і Дональд Трамп.

Як він (не Дон, а Джон) береться за баладу чи джазовий стандарт

- до кшталту "Love Supreme" -

співати й жити чи вмирати в співі,

вирішуй кожен сам за себе, як почув.

За марвеллозним борелізом

життя в режимі Ню-Жорськ Луні-Тюнзів йшло.

Я крихітну кімнатку зняв в дружини Віктора

(Гюго з Мішелем барабанити не став,

тому і Джонс* і-з наголосом і-ншим і

уточенням для борментальних:

сполучник "і" - не штат і не і-м'я)

, до складу бенду попереднього той входив

(ім'я дружини Шель забув,

не Ніка, не Вікторія, не Маргарет і не Бріжит,

надія є - і не Надія)

. Арешт майна і податковча яма

замало залишили для фіксації житла,

я тільки пошту забирав.

Роки зо два тому придбав Мішель апартаменти,

вісімдесят ню-жорських метрів,

на жоден з котрих часу не знайшлось.

Тоді ж два томи Conférence de Presse

відбули з Органічним Едді*

, одним з кумирів перших кроків в музиці

- робота з батьком на танцполах

передбачала ще й орган.

У "Конференції", як бонус, є трек "Монтелімар" -

Мішель на ньому піа-, зрозуміло - та ще і орга-ніст.

Із Едді ми вже зустрічались

у Мініжурі Монпарнасців,

був спільний виступ - досвід надзвичайний.

Ів наполіг, бо Чемберлен -

дует негайно повторити

і підготовити реліз.

Едді не був великим поці-

-нову-

вачем інтерв'ю і зустрічей із пресою,

тому ми спланували так:

на конференцію запрошення, насправді,

приводить борзописців на концерт;

гра замість слів,

в мелодиці - і мудрість і шкандаль.

Згадав, до ноти, Théâtre des

Champs-Élysées - сідюк подвійний

з періоду того ж

(ніяких шимпанзе

відмінників не має,

на носі закарбуй,

читач і свідок Дерріда!)

: повний концерт, без ретушу, змін жодних - pas une seule note,

на противагу Джарретту у Кьольні

(на противагу чинній настанові "Кельну")

. Так, зазвичай умови твору висуває запис.

"Єлі-Поля", крім того, як об'єкт, концепт, у-собі-річ - крутезні:

конверт-пакунок, фото Жана Бера*

- ніж марвеллозний Озний Чарівник, більш до вподоби.

Останні роки кількість (й якість) соло-виступів зростає,

відкриті ширше Двері Grandes Salles Classique du Monde.

Зіграти я збирався за 2 роки

в Міланській Скалі, котра Ла;

Джарретт, згадаймо його ще раз, був там,

бо обдарованіш Мішеля

і доросліше.

Піано, мікрофон і гра,

ніяких зайвих дієслів

- це квінтесенція Дверей

(Яких? Тренуйте пам'ять!)

. П'ять років я солюю

(Solu-u-Luna-Ting, -

реінтерпретрансляторів то спів

чи інша аномалія-чи-я?)

, замішуючи трійцю в трійці, тріо від тріо й під септет.

Соло - c’est la formule мого творіння на Ці Дні.

Анекдотично і дотично: в "Листі Петруччіані"_*

Мішель логічно вивів, буцім

"егоїстична сутність соло" -

я тільки що пітвердив зайвий раз, que

seuls les cons qui

ne changent pas d’avis.

Звісно, за десять років від сьогодні солістів можна буде оклепати знов.

З "Єлі-Полей" (Галліполі римуй)

в репертуарі більше змін, ніж будь-коли.

Я будь-колу в експатріати мав намір перевзути,

завадив Дерріда,

пізніш пристигли й Свідки.

Виконую сьогодні суто власні твори,

з FriedlichesReich реліз планую життєдайний.

4 роки як кончерти всі під запис дані,

і 4 sont Géniaux - ніякого концепту не потрібно.

Dreyfuzzова ідея ще й "Фламінгоу"

, співальбум зі Скриппеллі*

. Знайомий Шель зі Стефом вже чимало років,

а першу зустріч Бруклін освятив

15 регенбогентанців тому;

тоді контрактував він у блюнотців

і я завзячив пропцю:

"Ти в Штанцях зараз, тож

летс барбекю у гардені моєму;

припус, Saumon Grillé-Esqui тебе влаштує?"

- "Très volontiers!" - у відповідь.

Ніяких волонтерів,

tout à fait,

я годувати не волів,

бо варварські в тих кхмерів апетити,

а в мене був лише один індик в запасі;

принаймні з Авіньйону прилетів.

Чи то фазан з Колхіди був?

Та все - птахи.

Скриппеллі з френдом Йозефом прибув

(той враз запевнив - "Йоська" Йосип, а не він)

, безмежно-скромно відлунав піано,

а Стефан під чоломкання додав:

"Одного дня обов'язково

зіспівтворим

птахами, від птахів і для пташок.."

"Фламінгоу" не блукав за штудій.

Скриппеллі від Мішеля факс отримав -

не більш півсотні джазтандартів і пісень,

обрали тричі три і ще одну, charmant bonus, разом.

Настрій чудовий, стрій сумирний, не зайвий і здоровий сміх,

час небайдужий бо.

Стефан частенько засинав,

ще дюйм - і ляпне плазом,

тож хор зі мною на чолі:

"Стефан - навушники - Морфеус!"

До речі, непідробним чехом* Дубас-сан постав

- містичність в назві я подмітив щойно

(не я, а реінтертранслятор, е?)

. І запис непогано розійшовсь,

сто тисяч копій на руках французів тисяч ста

- нарідкість золотилася платівка.

Та от ступив у світ Мішель-пишаль - "Світи Обидва"_*

, прожектець надскладний.

Бій був з Dreyfuzz'ом, бо септет

- не є ідеєю століття з ліпших;

хоча не остаточне рішення, однак

варто у бій вступати час від часу

(і не у відповідь на "ехо Батьківщини")

. Повинні визнати усі прожекта цінність,

інакше якість й попит - мрія

(про попит мріє хто - чий милиш ти мотуз?)

. Гадом би був, як вчасно Стіва* не всадив на

б-бар-р-рабан-ан-бра-арба-барба-раба-н-ба!

Перетворився б'я на Майкла,

коли між струнами не Ентоні* пропхнув!

Кларнет-Портал* за загаль-саксом й додабасом

включався у септет;

потреба у знавці присутня і язичків і міді,

скрип "Марвеллозного" - у вусі віск.

Мішель, котрий не я, порадив Боба*

, підтримав пропцю Мирослав*

: "Усім бобам тромбон!"

- Петруччіані не ламався,

схопив чарівний парост Боба:

"До співтворіння як, лежить душа?

Тромбон не цюпив Робінзон?"

Тромбонам боб усім!

Так, ні - достатньо, щоб прийняти музиканта у прожект.

Аранжі в Боба вийшлі формідаблі, mais

très longs;

якщо триматись до пюпітру,

кожна аранжа довжить більш ніж 20 хвиль.

Мішель, котрий з Оранжу, тобто я - дав ляку!

На репцях ми avait du mal -

дещо задушено септет світанок зустрічав:

"Ми робимо Альбоб!" - лягай поміж октавами і плач..

Бажання втілити прожект могутніше за Его трибу

(й триби*, випадок провсяк)

; а виникало і таке питання: чи

відповідає планам туру матеріал?

Я мовив співтворцям тоді:

"Аранжей в турі грати не потрібно,

для виступів стандарти є"

- Кларнет-Портал, почувши це, відчув,

що якість з ним в стандартах не зросте,

і відпустив ситуацію,

аб відпустили і його.

Мішеля іншого, мене, не дуже Боб музично знав,

вивчив за репцями достатньо,

аранжі щоб трансформувати ближче

до Петруччіаневого сенсу.

На крап пізніше у Ню-Жорську

ми пере[-]запи[-]сали матеріал,

квінтета діб Поті Чола і Ам⁷_* було [не більш, ніж, та] достатньо.

"Обисвіт" себто й комерційно почувався добре

і якістю пісень не поступав майстерності септету;

була різнація із Бобом - його змінив Дені Тромбач*

, почути можна, вдало.

Наступний план-прожект:

кончерт для піано й Скрипоркестру;

ідеї ма, потрібен час - 2 місяці чи 3,

структурувати аби "ма"

у колір і концепт:

Ню-Жорськ, півострів Апеннінський, Дойчлянд і

République Française (де б не утілилась вона) -

напевно, вистачить локацій для творчості і праці,

на це в'ю.

Обкладинки лежать переді мною дві,

"Флеш" (що не "тіло") і "Обисвіт" -

і відчуття, не перед, а всередині

(моїй і..цих обгорток)

, як далеко вдалось пройти.

Від неможливості ходити через 25 кіло,

яких замало й забагато одночасно в джазі

- до сили поза милиць,

певності в тому, чим для мене [Оби]Світ стає.

Волосся рідше, так, однак - привабливіш обличчя і

Людина.

Два роки в творчості "Обисвіту" услід,

потому з Січнем

Мільвесон-Катре ван Дізньоф

ціною септ акорду нагадав:

"Мішель Петруччіані народився в Грудні,

день 28

(deux jours et cinquante-cinq ans після Кеба²⁵)

- C'юісанду Мільвесон приймав пологи

у Оранжі.

Гітар не випускали брат Філіп і батько Антуан

(через origine italienne, бувало, звався 'Тоні')

, Луї дабль-бейз міцніше пригорнув,

всі хвилювались, окрім сина

та

Анни-мами

(коріння на Британських островах

- Сторічний мир англо-французький, уявіть!)

. З младенчих майже вдохів

в музику занурений Мішель,

залучений до творення і втілений у творі;

з трьох років гітарист захоплює увагу -

гру розвиває батько власну

під платівки Уеса²⁵

, - дитину чарували звук і темп,

фрази і Уесів remarquable свінг

(могутній й теплий, наче батько)

. Петруччіані рід в цілому музикальний

- дід гітаристом теж, але Не'політанським був.

Та ostéogenèse imparfaite став шоком.

Хвороба надто вивчена за Мільвесона С'юісанду не була.

Тоні багато працював,

не менше й танцював

- timide, très prude, très italien,

про особисте ляконічніш

і цін настирно не питай;

син дзвонить: 'Не

відволікаю,

Па?'

- 'Мій

син відволіка

отця?!

Мішель, таке говориш..'

І в матері чимало праці було:

одежі переробці, лиштва, лаття,

більшою - вдома,

але

Оранжева Кравчиня - Петруччі'Анна з Альбі'ону!

Філіп, Луї, іще Філіп і знов Луї до школи хожі,

Мішель - пічкур і домонтар з причин - не вірте, вірте - зрозумілих.

Років шістьох в Монтелімар

сім'єю перебралися з Оранжу,

котрий полишив спогади приємні:

mon père як répétant dans son garage;

завжди у батька грошей було недостатньо,

однак в речах

(об'єктах і суб'єктах натхнення і життя)

нестатку Антуан не відав -

бажав найліпшого родині і

собі (бо з італійцями інакше не буває,

священне Его через Рід і vice versa,

ще серед хоббітів подібне наче;

Толкін-інстанція - не крайня,

най і з краю)

. Маленька вілла в нас була,

віллка (не забувайте зайве "л" ніколли!)

, скринька (не стала джазовим стандартом поки)

теле-безрік,

телефон (себе поводив наче граф)

, останнім я б згадав мобіль.

Комфорт модерний, в двох словах.

Не знав Мішель нещастя й побутових

тортур Мішель не знав - до першого релізу.

Та відав, що батьки боролись -

все мало власну (примусову, певно) ціну.

Були і дні, коли меню включало каву з хлібом

(важче без кави хліб знайти й сьогодні)

чи молоком - вважались тости святом щирим

(коли з маслом)

! Важко було батькам;

чи легше б у сучасному дос-татку було?

Мнемонія нагадує про Графакаунта²⁵ -

Мішель в Оранжському Théâtre Antique

відвідував кончерт,

рік шостий від народження чи п'ятий

(Мішелю - Каунту

за 60

проджазувало

Біггест-о-бендом)

. То рідкість, правда - три брати пірнали,

як правило, під наглядом (а згодом без)

батьків (без нагляду, а не батьків) о сьомій au lit;

та виступ Графакаунта - це soirée particulière:

всі причепурились і кожен прикукобився,

бо без параду в Théâtre Antique

дозволено ходити комуністам

і filles de vertu facile.

Мішель дивив, як інструменти розбирають,

а Графакаунт до нього [навіть] підійшов,

і капелюх на голову малечі,

наче дружину посадив -

кашкет морецький всюди Каунт вдягав;

додав щось атлантичною,

конкретніше - неначе й Лета стала,

je ne me rappelle plus.

Родив Мішель у Каунті щирий сміх, напевно,

видом одним малечі на арені.

Піано перш:е (перш:ий інструмент,

перш:а гармонія не перш:их рухів)

прибуло de la base aérienne,

бо Антуан, сумісно батько й гітарист,

там в лавці працював,

а ким - Se Crète.

Un piano droit, the Straight & Upright One it was,

комусь належало з coupains ou amis aériens -

можливо, батько витратив на піано гроші чималі,

хоча 'une main lave l'autre' - теж варіант;

та адекватніш пам'ятати інструм'зичний як дарунок.

Реального піано прибуттю передував

відомий випадок із піано іграшковим,

що трощене Мішелем було через те,

що звук до вух його - une selle rencontre une vache.

Фурор нехристиянський байка здійняла,

повторюється часто [бо-зна-ким в контексті й поза]

надто, та на Мішелеве життя,

на Ком-позицію не мала впливу.

Власне, піано нове я чув і - surtout - ТЕЛЕбачив

(нач Відлукавий Телеолог себт -

де ти міністр, Déterministe?)

. Славетний Елліндюк²⁵

! Un grand moment de télé дитини,

якою - sans aucun doute - Мішель і був;

із першим конгруентно кроком по Луні,

побачити який - surtout encore - "відчути"

братів трьох батько розбудив.

Відверто:

Шель ніколи

не намагався віднайти,

яке то було шоу -

трапляється, що сон

тлумачення не потребує,

тим зберігає здатність бачити,

чим сон не є,

не стане чим,

на що не має права сон.."

^о_ї==\\₌=^Ї=₌//==_ї^о

_\Williams Tillmon Anthony, Fusion-Chicago-modal-sticks, 1945-97/

_\Sir Tony Russell Brown, West-Urban-soul-coast, 1922-99/

_\Sac plein du blagues (Aller-Retour-Demeure, 2000)

_\Бочеллі і Піаф в кінці Тієї Світової, Яка Нічому не навчила/

_\лиш німці й нідерландці десь проню, що драмінь викладає у Ню-Жорську і Нюварку-на-Нюжерцях, ще й грав з Гіллеспі, Стенлі Кларком, Чакою Хан, Мішелем, Гато Барб'єрі й Стеном Гетцем/

_\Луіс, хаммонд-співець, з Парижу в Пуатьє - два пальця, дві бемолі/

_\aussi Petit qu'un Journal peut l'être à Paris de mille neuf quatre vingt trois à deux mille seize/

_\Rouge-gorge-не-борщ, мікроби-зустрічають-l'Aube-теж, хто-лізе-в-Golden-Eighties-знов-і-знов, хоча-Été-d'enfer-простягнене-на-49-років-у-майбутнє/

- 't was Frank Cassenti, about 1981, 't was Frank, i've no right to lie to any soul, 't was Rabatfrank!

_\Paris Stéphane, once ate a fly, as Dickens recommended - to satisfy musician's hunger/

_\Славетний Jiří Mráz з Протекторату, в 77 обійми Праги фінальними були/

_\How much were 'both' at '97?

- Sournay?

- Gadd.

- Gaehdh. Plays o' biuors?

- IrondeqUOIT, no, don't, wait, watch me, i'll articulate it for you - not IrondeqUIT, but qUOIT, see!?

_\Jackson the Man of All Bass and Six Strings/

_\Bayonne Conservatoire - bandonéon, tárogató et clarinette au saxophone - il aura 90 ans, Mlle Novembra!

_\Brookmeyer Edward Robert, Kansas-piano-valve, 1929-2011/

_\Vitou_sš, Chezh-funky-bass, [un]bottling-self from 1947/

_\В біологічній таксономії марксистам місця не знайшлось/

Душі септету - сьома ступінь в кожній

_\Leloup, française, "Merci" de Magma, Conservatoire et Zodiaque Bélier/

_\Cabell Calloway the Third, jive-cotton-Ferncliff-swing, 1907-94/

_\Montgomery John Leslie, extensive-Indiana-pluck, 1923-68/

_\William James Basie, blue-woodside-clock-o-band-a-big, 1904-84/

_\Ellington Kennedy Edward, american-beyond-category, 1899-974/