Джо Вінтерб’ю: ..і припиніть цей гомін, будь Лі, в мене людина сидить, а ви не на стадіоні.

Гай Сайзт: Гай Гегессе Крюштюф Зайст.

ДжВю: ..що ще я міг би мати на увазі, як вам здається?

ГйСт: Радий, що Ви не володієте німецькою до такої міри.

ДжВю: ..торюю, ви змушуєте мене виявляти зовсім не краєвидну неповагу до людини, вашого потенційного супрацівника!

ГйСт: З іншого боку, ця зустріч була повинна відбутись значно веселіше..

ДжВю: Чи ви чу, безціні? Вашими лунами увесь плезір повисмоктуваний з атмосфери!

ГйСт: ..вибачитись.

ДжВю: Кому?

ГйСт: Вибачте?

ДжВю: Припиніть, Ви, пане Бісер, не маєте ні за що перепрошувати.

ГйСт: Гегессе.

ДжВю: Ем-ні, не пам’ятаю такого..чи такої - хто вона..чи він?

ГйСт: Гай Гегессе Крюштюф Зайст, моє повне ім’я.

ДжВю: (присвистує, ніби..чи наче пригортаючи увагу невидимого..чи небаченого - саме тому й прадавнього - птаха) А як Вас кличуть друзі?

ГйСт: Якби в мене були друзі – у властивого Вам розумінні, пане Інтер..

ДжВю: Вінтер. (убік) Бідолаха.

ГйСт: ..б’ю.

ДжВю: Не бийте, благаю!

ГйСт: (осудливо дивиться на власні, непомітно, навіть для їх реального власника, стиснуті кулаки)

ДжВю: Ви не станете мене бити, правда ж?

ГйСт: (спритно витягує з лівого кулака бразильський прапор, підкидує у повітря – матерія притягується матерією, прапор чіпляється за вішалку, яка попередньо займає місце, призначене архітектором для жирандолі^*)

ДжВю: Ви мене торкніться хоч пальцем - і сюди увірветься "Мойва"!

ГйСт: Не заради цього прибулий, будьте певні.

ДжВю: (з орсонвеллсовською недовірою дивиться на стиснуті кулаки – з правого звисає тоненька, в біло-рожеву смужку нитка)

ГйСт: Кхме, пане Інтер..

ДжВю: Вінтер.

ГйСт: ..б’ю.

ДжВю: Та не чіпайте мене, чого Ви!

ГйСт: (з підвищеним осудом пильнує за кулаками, відчутно міцнішими)

ДжВю: Обіцяйте, що не станете бити мене, негайно!

ГйСт: (з того ж, бразильського, кулака дістає інший прапор – південно-африканський, який не спішить відпускати на волю сонячного вітерця, передбачаючи ризик падіння вішалки – і такій, відверто жалюгідній катастрофі наслідуючу Непроглядну Темряву)

ДжВю: Чому Ви мовчите – Вас хоч трохи непокоїть моя стурбованність?!

ГйСт: Якби я відчув бажання так вміти, мене турбувало б те, що я досі не навчений.

ДжВю: Слухайте, пане Ждайст!

ГйСт: Зайст.

ДжВю: В цій кімнаті нас лише двоє.

ГйСт: Скільки?

ДжВю: Я і Ви, пане Сдайст.

ГйСт: Зайст – то скільки нас, ви сказали?

ДжВю: Двоє.

ГйСт: Чому "лише" тоді? Хіба, пане Мінтофлю, ми вдвох – не двічі?

ДжВю: (старанно імітує намагання щось підрахувати за допомогою десяти й ще одного, зовсім не атавістичного, липучих пальця – зрозуміло, за Станіславським в більшій мірі, ніж за Гротовським)

ГйСт: Надсадитись вам тільки не вистачало.

ДжВю: (сповнений замаскованого під консервовані персики гніву, зривається до дверей, та не знаходить їх там, де вони б мали бути)

ГйСт: Краще нам продовжувати нашу бесіду в сидячому положенні.

ДжВю: Я не проти, та все ж, пане Збройст..?

ГйСт: Зайст.

ДжВю: ..Зазнайст, гаразд-маразм, добре-кобре, пане, чи Ви дверей не..?

ГйСт: "Гаразд-Еразм" дійшов би до серця, навіть мого, за умови, звісно, що воно..

ДжВю: Гаразд-під-джаз, мене наразі більш хвилюють двері, ніж Ваше, перепрошую, серце, пане, то..Ви чи не помічали їх останнім часом?

ДжВю: (проводить кінчиком усередненого діджітуса лінією, котра у випадках надлишків вечірніх шкандалетів зазвичає кратуй простір фізіогномічних ініціатив на області синців і рум'янця) Їх?

ДжВю: Так, двостулкових.

ГйСт: Молюсків?

ДжВю: Яких?

ГйСт: Двостулкових.

ДжВю: Що спільного між ними й тими?

ГйСт: Кими?

ДжВю: Між молюсками й дверима.

ГйСт: А ви у пошуках дверей чи молюсків?

ДжВю: Хіба молюсків шукають на стінах кімнат без вікон й дверей?

ГйСт: Скажіть мені ви?

ДжВю: Що я маю сказати?

ГйСт: Чи шукають молюсків на стінах кімнат?

ДжВю: (терпець помітно уривається - наче мушля лускає, та у нутрощах - only the Jelly Void one finds inside the Yellow Submarine)

ГйСт: Звідки стільки гніву?

ДжВю: (the Yellow Submarine enters the Grey Sea, the known and visible depths of which are unfathomable, like the night cat's appetites)

ГйСт: ..та мені варто питати самого себе, правда ж?

ДжВю: Не зважайте, пане Спайст, ми не на побаченні, врешті решт.

ГйСт: Навряд чи я погодився б не такого роду формальні стосунки, якби мені була висунута вимога обирати між..

ДжВю: Повернемося до дверей, пане Майст.

ГйСт: Зайст. Яких саме?

ДжВю: Тих, через котрі Ви увійшли..?

ГйСт: Я не звик приладжуватись до такого сорту порталів, вибачте.

ДжВю: (безсистемно вигладжує стіни, помічаючи, що певні площинки різняться за температурою - однак "сукупність явищ, що сприничяє опір рухові одне відносно одного [відносно] макроскопічних мас, зберігала чисто слов'янську войовничу незмінність)

ГйСт: Ви впевнені, що вам потрібні саме двері?

ДжВю: (роздумує, чи не грубити пану Ненаграйсту - на щастя, вирішує, що той грубощів не вартий, бо, передбачено, не буде лаятись у відповідь)

ГйСт: Зустрічав я людиноньку одну - вона схоже по стінах долонями..

ДжВю: Що ж я, підкажіть чи навчить мене, намацати хочу?

ГйСт: Ваші рухи більш схожі на рухи людини, яка шукає вікна.

ДжВю: А чим пошуки вікон різняться із намацуванням дверей, чи..тією ж ловитвою молюсків?

ГйСт: Ловитва, як і будь-яке полювання, вийшло з кола моїх інтересів не одне вже століття тому.

ДжВю: О, так, не заперечую! Теж не проти раз від разу дещо деформувати темпоральні компоненти своєї біографії.

ГйСт: Невже вам до смаку такий псевдонауковий лексикон?

ДжВю: "Псевдо" лише тому, що я не маю наукової ступіні?

ГйСт: Звідки мені знати, яку освіти і де ви мали змогу отримати?

ДжВю: Дійсно.

ГйСт: (стискає і розтискає руки, ніби очікує на проростання в одній з долоней чергового прапору - та кисті хіба що набувають багатоманіття біологічних форм з кожним стисканням - від лемурів до гуцулів і пігмеїв)

ДжВю: Вікон, btw, в цьому приміщенні й поготів не було.

ГйСт: Що за btw?

ДжВю: Скорочення англійської мовної норми, Ви не чули раніше?

ГйСт: Можливо, не помічав, бо ніколи не дізнавався, що вона несе у собі.

ДжВю: Вікон вона не стосується, хоча й схоже.

ГйСт: В мене є надія, що вам відома повна версія.

ДжВю: Безперечно, але це не допоможе нам..мені в пошуці вікон!

ГйСт: (обводить поглядом - охоплює імітованою миттю, поглинає простір, обмежений стінами за авторитетним й безособистісним дозволом - приміщення, вбачаючи незліченні можливості вислизання із замкнутості, відлюдненості - на жаль, недоступних і нез'ясовних для містера Клітрх'ю)

ДжВю: (не роблячи жодного зайвого руху, колупається в злудневих, конячих - як у привільному дитинстві, про котре йому розповідала неодноразово бабуся восьмої з половиною жінки - ніздрях)

ГйСт: Навіщо конструювати такі crypta vitae, пояснити волієте?

ДжВю: Давно вас цікавить кріпта?

ГйСт: Не так, як старішим поколінням, однак й мені теж не завжди вдається вдосконалювати соціальні аспекти життя без мимовільних посилань на один з псевдонаукових сценаріїв окремого існування.

ДжВю: (відчуває - в уяві, пробудженій пам'ятними бесідами, та все ще спекулятивній - як три пальці зі вродженої лівої раптово зневіряються у власній природній моторності)

ГйСт: Семеро моїх братів, не набагато старших, кого я вимушений зустрічати і вислуховувати у крепускулах, умбрах вечірніх й ранкових..

ДжВю: Митці?

ГйСт: Де?

ДжВю: Брати ваші, малюють?

ГйСт: Більшою частиною за них малюють інші, але проєкти, принаймні, концепції і, так би мовити, стартегія впливу - авторства моїх братів, так.

ДжВю: Експозиції великі?

ГйСт: О, незабутні, коли менш впорядковані.

ДжВю: Кріпта їх теж цікавить?

ГйСт: Безумовно - кожен з них присвятив щось з творчості цій тематиці, однак, містере Спінінг-дзю, із радістю вбачаю, що вам вдалось відволікти свої руки від загублених дверей, я правий?

ДжВю: (розгортає застряглі в конячих ніздрях пальці так, наче вони вхоплюють обертану дверяну ручку)

ГйСт: А це, визнаю, не класичне місце для комфортного їх відкриття!

ДжВю: Друже Заважайст, я не архітектор, не інженер, не дизайнер..

ГйСт: ..не письменник, не журналіст, не драматург..

ДжВю: ..не аббміраль, не джиніраль, не астропярт..

ГйСт: ..не режисер, не живописець, не скульптор..

ДжВю: ..не CEO, не CPA, не REV..

ГйСт: ..не пацієнт, не лікар, не секретар..

ДжВю: ..не чорт, не янгол, не поводир..

ГйСт: ..ані риба, ані м’ясо, ані квітка, ані корінь..

ДжВю: Батько мене до 17 років звав 'квіточкою', уявіть!

ГйСт: Напевно, він таки мав на увазі К-віточку.

ДжВю: Не Вам вирішувати, що хотів сказати мій батько!

ГйСт6 (обережно - ніби репродукуючи пародію на острах, якби той був відчутим мюслє Жінкерю - знімає лівого кросівка, поволоки котрого весь перебували не зав’язаними, лише надійно заправленими; роздивляється пласку, дзеркальну підошву)

ДжВю: Пам’ятаю, жах і сором випускної церемонії: батьку дали слово..не наважились не дати..400 людей, з них 250 матурантів нашого містечка..!

ГйСт: Вчили македонську?

ДжВю: Яку?

ГйСт: Мова, в Македонії.

ДжВю: Де? Назва в стилі нічного столичного життя.

ГйСт: Балкани.

ДжВю: Це..птахи морські, хіба ні?

ДжВю: Югославія, давноодбута.

ДжВю: А-авжеж..?

ГйСт: (кросівок на підлогу, підіймає ступню в червоній шкарпетці на коліно взутої, розгортає підошвою убік - якийсь час, що буває миттю і вічністю, залежачи від схильності дискурсу до літературних кліше, висвердлює поглядом площину від п’ятки до носку)

ДжВю: ..віть: в цієї людини є дитина, що відомо майже всім присутнім, і в тому, що дитина ця чоловічої статі відсотків вісімдесят впевнені, однак те, що  'квіточка', саме як звернення до представника земної розумної фауни - біографічно пов’язане із двома попередніми предикатами..!

ГйСт: Попередніми предикатами?

ДжВю: ..які й складають Квіточці кортеж.

ГйСт: Кортеж?

ДжВю: (не вимовляє жодного зайвого слова, намагається жестикулярно зобразити те, що більш за все походить на похоронну процесію, чи мари)

ГйСт: (стягує шкарпетку, помічає - між великим і атавістично-вказівним пальцями застрягло щось, на відстані витягнутої від зщуреного ока ноги схоже на ліліпутський зонт)

ДжВю: ..кожен, уявляєте, ко-жен!

ГйСт: (намагається витягнути обжект, що на момент контакту із кінцівкою не нагадує зонт більш, ніж нагадувала б зонт комашина лялечка – все ж мови про огиду не йде, виключно обачливість перед можливістю безконтрольного виплеску життєвого потенціалу)

ДжВю: Пане Здрайст!?

ГйСт: Зайст – не відволікати мене, будьте ласкаві.

ДжВю: Невід-волі-кати..Вас?!

ГйСт: (пальці ніг поступово вивільняють обжект, про лялечку начебто можна забути – водночас згадуючи про два інших, суто матеріальних феномени: слоняче вухо й морську лисицю)

ДжВю: Нагадаю Вам, пане Зарбазайст - це Ви прийшли до мене, а не я..!

ГйСт: ..до Вас, - я не маю наміру спростовувати цього, містер Інтер..

ДжВю: Вінтер!

ГйСт: Лейтер.

ДжВю: Сунер!

ГйСт: Зумер.

ДжВю: Румор!

ГйСт: Тінто.

ДжВю: Припинить цю недоладну й нісенітну гру!

ГйСт: Зверніть увагу, що поряд з "Ви" було задіяно "це", а поряд з "я" - ні.

ДжВю: (випалює, не усвідомлюючи влучність коментаря) Бо "це" постає проявом контексту, що руйнується або пародується, у разі повторення.

ГйСт: (замислюється, однак обирає втримання від слів, що суперечили б власному первовічному наміру)

ДжВю: Не треба, прошу Вас, виводити з себе хоч мене.

ГйСт: Мені б кортіло звернутись за сатисфакцією у зв'язку з вашим несамовитим хоч-канням - якби я міг отримати її, кляту волюпту, лише відомим вам принизливим шляхом.

ДжВю: Ви прийшли як зацікавлена у вакансії особа, пане Пултюргайст – себт наше спілкування має притри..

ГйСт: (технічно встромляє свою репліку проміж словами співрозмовника - той не вважає за необхідне шукати зайві приводи для образи) Це дивно.

ДжВю: (зображує класичний хамський, сумнозвісний нігілістичний, водевільний, та все ж зрівноважувальний живий подив на неочікувано веснянкуватому обличчі)

ГйСт: Воління обривати, осмикувати гостей, наче вони, прийдешні вільно, до свого народження ще взяли певний обов’язок: наслідувати похапцем складеному господарями уставу; дивно, містере Грюнтегрю!

ДжВю: Яких.."гостей", пане Забирайст..поясніть-но?

ГйСт: (нарешті, обжект цілісно полишає тиски тоузів - як прийнято висловлюватись серед англо-слов’янських еротомобів – й набуває вигляду розфарбованого в кольори індійського прапору бурнуса)

ДжВю: Нащо Вам стільки ганчірок з собою?

ГйСт: Як інакше, коли ви гості мої.

ДжВю: Ви носите ауру освіченості наче – звісно, "ауру" в поетичному, метафоричному сенсі, - і таскаєте таку кількість чи то аксесуарів, елементів одежних, чи то просто клапотів тканини..щоб мірку знімати?

ГйСт: Можу і мірку зняти, як в цьому потреба є.

ДжВю: Зольсаль Універдат.

ГйСт: Очень рад, Швейк.

ДжВю: (напрочуд даремну намагається згадати, чи дійсно Швейка звали Конрадом - процес триває не довше за 1\12 хвилини) Чому не державною?

ГйСт: Бо не по ваші вуха й вуста та держава, юначе.

ДжВю: (виймає з нагрудного карману зубочистку - вишневого кольору, блищить у русі - підіймає у повітря безіменний палець, встромлює зубочистку в подушечку, не розглядаючи, підносить до вуст, із виразом осягнення мудрості усіх смокчучих у цей епохальний момент поколінь)

ГйСт: (примірює бурнус на велич уявно-небосяжного по ліву руку генію)

ДжВю: Кров моя кров.

ГйСт: Кров вашу в плов.

ДжВю: (з-під поясу виймає чималу – півтори долоні Мішеля Петруччіані - розписну дерев’яну ложку, ступає у найменш освітлений куток кімнати, де голосно втягує повітря забитими ніздрями)

ГйСт: Добрива до хоробрості.

ДжВю: (схиляється, ховаючи ложку в темряві – неодноразово творить прості кругові рухи, наче виконує повсякдений гастрономічний ритуал, замішуючи якусь, їстівну чи господарську субстанцію)

ГйСт: (ніби входить у танець, розриває бурнус навпіл, єдиним рухом - підкладає кожну половинку під окрему сідницю; кількість тих не може бути затверджена методологічно інакше, окрім як за допомогою менш практичних елементів мовленнєвого апарату)

ДжВю: Земля моя терпляча.

ГйСт: Пінгвімно з Вашого боку, казати таке.

ДжВю: Що ж пінгвінячого?

ГйСт: Тобто зручно.

ДжВю: Кому?

ГйСт: Хто каже.

ДжВю: Що?

ГйСт: Зобов'язувати.

ДжВю: Як?

ГйСт: "Терплячою" землю звати, знущаючись з життя, що її населяє.

ДжВю: Як Вам вдається?

ГйСт: Ви вважаєте, я здатен?

ДжВю: Як не здатні, чому вдається?

ГйСт: "Вдається" - не слово, до якого варто вдаватись.

ДжВю: Знов, бачите..чуєте..відчуваєте?

ГйСт: (із навмисне удаваною незацікавленістю, із чаплевою неспішністю стягує бурнус із небосяжності – з-під тканини з’являється неповнолітній Мойсей; замислений, прорідліток нижче і нижче, ще нижче, ще трохи, схиляється до невеличкої купки невизначеного походження - без запаху, без характерних кольорів, справжнезної скульптури з непідробності претензії на античність)

ДжВю: Приберіть це, притьмом!

ГйСт: Не земля ваша хіба така, коли без життя?

ДжВю: Перша цінніше за друге, адже..тому як..бо другому нікуди дітися, а варто ж спустити першу з уваги – втрачається і можливість другого.

ГйСт: Не можливість, ні, команданте Цвинтайк’ю - підконтрольність.

ДжВю: Ви теж з цих? (силкує непомітно торкнутись вуха, та волосся немите, бридке; обличчя видає почуття – почуття перетворюють маскування на безглузь) Якщо ви чуєте, слід додати вимогу у вакансії.

ГйСт: До речі, і це правило..?..ця традиція?..звичка..? - що б не було, дивує.

ДжВю: Від подиву варто відпочивати хоч дві доби на тиждень.

ГйСт: Ви на конкретні дослідження посилаєтесь?

ДжВю: (повторно схиляється до найменш освітленого кутку в кімнаті, щось набираючи дерев’яною ложкою, розсипаючи, перекладаючи туди-сюди приблизно рівні об’єми субстанції – рука описує невеличке кільце)

ГйСт: Вважаю, нам варто відкрокувати на 108 реплік, аби..

ДжВю: ..аби-люляки-баби що?

ГйСт: Заради оперування більш продуктивними і не менш бізнесовими стратегіями співбесіди, не вважаєте?

ДжВю: Баклажаєте, ні.

ГйСт: Вас влаштовує все, що ми один одному до поточної миті казали?

ДжВю: Скажімо, я сприймаю вже сприйняте як дисциплінарну міру..чи кару (сміється, через що суфлер вимушений виносити крапку за лапки).

ГйСт: Карму?

ДжВю: Зовсім..ні, не вірю.

ГйСт: Про "атеїзм" ви ще згадаєте.

ДжВю: У зв'язку із..?

ГйСт: Tempus est omnibus rebus.

ДжВю: Ребуси в омнібусах розгадувати не звиклі ми, пане Кренделяйст.

ГйСт: Зайст. Ми продовжуемо звідси ж, чи відступимо, перегрупуймося?

ДжВю: Ви жадаєте визнати власну провину?

ГйСт: Моя ініціатива хибно poзтлумачена.

ДжВю: Взагалі-то, жодної ініціативи з Вашого боку я не міг би тлумачити і за великого бажання, що, смію вас запевнити, присутнє.

ГйСт: "Не бачите"?.

ДжВю: Ось, ще!

ГйСт: (шукає очима пташку чи комашку, або щось інше - надприродне з точки зору людини, заклопотаної працевлаштуванням собі подібних)

ДжВю: ..і я журився, що надто ускладнюю зустрічі!

ГйСт: Вибачте?

ДжВю: (розводить руками, наче рибалка, демонструючий, який і до якої міри фалічний символ в нього зірвався останнього Шабату) Здавалось, що я заскладний у спілкуванні із претендентами.

ГйСт: Погодитись не можу.

ДжВю: Чесно?

ГйСт: Не та якість, що наближує вас до людяності.

ДжВю: Ви, мабуть, підлеститись намагаєтесь..?

ГйСт: (намагається вловити комашку, пташку чи надприроднє - зі згаданої точки зору абстрактної людини-контролера-праці-людини-конкретної - із заплющеними очима, слідкуючи за вібрацією повітря)

ДжВю: Лестощі є збоченням співробітництва. Цивілізації на них не збудуємо.

ГйСт: Ви хотіли б спростити комунікацію?

ДжВю: Безумовно, в першу чергу.

ГйСт: (вхоплює, врешті решт, крихітну напівсонну елефангвію – вухом, яке затріснується, наче славетна тропічна суфражистка)

ДжВю: Загадковість не входить у обов’язкові вимоги до кандидатів на Вашу вакансію, ви не забули?

ГйСт: Можу я запропонувати Вам відчути? Experientia conatus, saltem?

ДжВю: Відчути..що?

ГйСт: Інтенцію, наприклад. Логіку, варіант. Галс, у сатисфакції вольовій.

ДжВю: (обережненько куштує темну, поглинаючу світло, масу, набрану в деревьожку, наче температура смаколика є занадто високою чи низькою, а зуби й язик – вразливими)

ГйСт: Щось мені підказує, буцім я маю сподіватись, що мене пригощати ви не станете?

ДжВю: Ні, не по Вашу душу те..і не по мою, до речі. Сподівання марні, навіть коли справдження досягають.

ГйСт: А ви помітили, що тепер душу згадувати починаєте, пане Кіндер?

ДжВю: Вінтер.

ГйСт: Джінджер.

ДжВю: Хінтер.

ГйСт: Сінкер.

ДжВю: Ділдер!

ГйСт: ..д’ю.

ДжВю: Стрімко навчаєтесь.

ГйСт: Є чому, завжди.

ДжВю: Факт, так - за наявності тієї ж..інтенції - надзвичайно легко віднайти або навіть винайти дані, варті вивчення.

ГйСт: (зі чверть саспенс-хвилини прислуховується до таїнощів взаємодії елефангвії з імітацією головного мозку містера Флікрінджу у пастці)

ДжВю: ..чи ви поступаєтесь у суперечці?

ГйСт: Чому "дані"?

ДжВю: Простіше простого, пане Дріфтерайст: бо вони, факти, базові складові інформації, лексеми, даються із передбаченням і гарантією можливості вивчення законів їх функціонування.

ГйСт: "Даються" ким?

ДжВю: Обов'язково потрібен хтось - власник..?..творець?..посередник..? – аби визнати актуальність і ціну використовуваних Вами ж даних?

ГйСт: Я не оперую даними. Спроби впливу на соціальні явища, простір, час, "струни" миті, історію як минуле, через формули даних, за рахунок їх конструювання, продукування - тобто перетворення на продукт й невідкладне залучення маркетингових технологій, - активізація власних здібностей і досвіду підвладної матерії, гайнування; та актуальніше буде назвати процес необоротного зняття відповідальності за свої ж особисті рішення "технологією непередбаченого".

ДжВю: То Ви ґдира ще та!

ГйСт: (ловить себе на відчутті нестачі волі не думати про самозабутнє колупання в носі як про одну з видових ознак Homo Sincerus)

ДжВю: (відчуває надлишок вольового ресурсу, алогічність зусиль, спрямованих не на співвіднесення координат розташування, меж функціональної компетенції, подальше просторове астроанатомічне взаємоосягнення двох незамінних частин гуманістичної тілесності – пальця, із запасом в 10-12 одиниць різного цивілізаційного призначення, й ніздрь - 2 варіанти, мати й батько, за остарбайтсваріасьйон буддизмусу)

ГйСт: Хочеться?

ДжВю: Що Ви ма..?

ГйСт: Бач, бачу – проникливо, принизливо.

ДжВю: Щось до мене, правда, не дохо..?!

ГйСт: Безмежність хотіння, можливо?

ДжВю: Бажання? Кортіння?

ГйСт: Зоїди Капріччьо.

ДжВю: Мезотерика якась!

ГйСт: Безостерика – так цивільніше.

ДжВю: (на третину свідомо, силоміць заглиблює мізинця руки, вільної від ложки з таємничістю й непрозорістю, у ліву, значно вужчу за сусідку, ніздрю – неголосно стогне від звичної суміші натуги із задоволенням)

ГйСт: Люди досягнули б щастин, яких вони так нібито кортіють, лише однією навичкою, котора не потребує тренування, а тільки дозволу - не звертати на зайве уваги, – справжня розкіш..

ДжВю: (концентрується на видо-бутті загадкового, прилипчастого й невтримного субстрату, – "суб" від "суботи", - своєрідного й самобутнього унтерелеменшену, як вважати епідермічні складові першоелементами)

ГйСт: ..і не маю змоги проголосити розкіш таку власною моєю даниною – адже лише Ви, люди, здатні і згідні висловлювати відверту брехню задля підвищення статусу обставин, ситуації, атмосфери, парадигми, жалю гідної повістки буденності - чим й компенсується Ваше висловлювання..

ДжВю: (недосліджені кутки носової порожнини парували нез’ясненне тепло - від нього пошпигувало кінчик кожного довготілого дослідника, що намагались освітити самі кутки, як не вогником, так, принаймні, переборюванням скупчень пьомзу – пьорсонал-н-мейнстрім забобонів)

ГйСт: Це теж юкундусом слід відмітити.

ДжВю: (із відчутним зусиллям, не без акцентуації реаліті-шоу, вимовляє окремі літери..) Ва-м-в-с-е-ц-і-к-а-во! (..слід за чим намагається пояснити собі, що те за "юкундус" згаданий)

ГйСт: Не на вибір гріх жалітись.

ДжВю: Такий вже "гріх"?

ГйСт: Правда Ваша, поняття застаріле, але в повсякденному спілкуванні живіше за альтернативи.

ДжВю: (думками звертається до традиції, у якій гріх постає більш життєздатним, ніж сама істота, для введення в оману начебто, заради приниження гідності, під прикриттям випробовування й дисципліни, якої гріх й утворюється, ви- чи від-находиться)

ГйСт: Нагадаю Вам, що це слово вже не першу декаду наділяється суто антирелігійним значенням.

ДжВю: Атеїстичним?

ГйСт: Я не казав цього.

ДжВю: "Антирелігійним", вірно я почув?

ГйСт: Якби замість мене тут сиділа Перша Монстр-Леді, вона довго б відходила від шоку через надлюдську уважність співрозмовника.

ДжВю: Атеїзм – віра в безбожжя, і не може претендувати на досягнення його як режим функціонування свідомості; таке ми вже чули. Проте, до чого того дружина..?

ГйСт: Я ніколи не висловлював свого розуміння вашою формулою.

ДжВю: Відсутність прецедентів, чи рецидивів, in itself, як говорять, не робить ваші судження унікальними, пане Люс’їнзескайст.

ГйСт: Принциповим моментом є звільненість їх від унікальності – те, що можна назвати квінтесенцією самоцілі; бо інакше..

ДжВю: (не без мультикультурної до невпізнаваності іронії - вкладеної у вуста анімаційного, не позбавленого антропоморфізмів, представника тваринного світу) О, невже?

ГйСт: ..інакше мене..

ДжВю: (глобалістський  сарказм встрибує на місце іронії - як саранча на кленовий лист, масою своєю, першеронною, стріпує котра з шкарубкої поверхні коника-юника) Йо та й йо!

ГйСт: ..мене не бу..

ДжВю: (новопаганська і мілідемічна зловтішність визирає мільйонами суніжкових оченят крізь патріотичну прозорість міжклітинної рідини) Бігматись будете?

ГйСт: (не без імітації монокультурної, націоналістичної, соцієтально-інволюційної нездатності першого роду іронію впізнати) Не очевидно?

ДжВю: Selbstverständlich, пане Слайс?

ГйСт: Зайст.

^{[незламне вміння вдало встромити слівце з "нерідної", не усмоктаної "з молоком", безгаласно й безшелесно тішить спостерігачів тмяної, маркітної, доленосної зустрічі]}

ДжВю: Зонненкрайст.

ГйСт: Наполовину коротше – аби не гадати, просто підряд сім літер прибирайте, починаючи з..

ДжВю: Якийсь ви розслаблений..надто..наче.

ГйСт: Містере Інтер..

ДжВю: Вінтер.

ГйСт: Дрінкер.

ДжВю: Цвинтар.

ГйСт: (зі штанини, неочікувано для всіх, себто двох, присутніх випадає стокротково-чорна троянда – під тканиною росте десь кущ, здалось на мить двом, тобто всім, присутнім, а відокремила квітку легендарна рука Майстра-садівника, майже нерозрізнювана від кольору троянди, за що їх власника прозвали Айодеджі Атанпакороші^*)

ДжВю: Це чия?

_{["Айо-оде-еджі А-атапа-акоро-оші", - напівсвідомо виспівує щоката леді з краваткою в розпукуючих дружка сусідку за куму, не оминаючи й самі ті ледізні, ай, ледебні щоце-в-шоці-хтоця, пейотинях - в першому ряду спостерігачів]}

ГйСт: З моєї штанини випала, а ні про що не каже.

ДжВю: Усюди камери, пане Зоденпрайст.

ГйСт: Нащо Ви постійно подовжуєте моє прізвище, містер Хантерблю?

ДжВю: (використовуючи власний мізинець як лінійку, намагається виміряти відстань, що займають зайві літери у генерованому прізвищі, незважаючи на певну темноту в тому, які одиниці складають оригінал)

ГйСт: Хоча..longiorem quam breviorem facere melius est.

ДжВю: Згоден.

ГйСт: (якщо погляд здатен відрощувати зуби - з надлишків атману чи як, – цей, Газайстів, міг би вважатись саме такого сорту поглядом)

ДжВю: Вас не влаштовує моя згода?

ГйСт: Мене «не» не влаштовує навіть Ваша нетямущість відносно речей, хоча навіть невідомо, чи Dingesachen, чи Krempelkram, а може й Zeug; зі всіма, тобто з будь-чим, поза розрізненням - Ви поспішаєте погодитись!

ДжВю: Що ж повідаєте, яке просвітництво у "нетямучість" вкладете мою, ніби арахіс в нугу на горищі арцирабина Шнікерсона?

ГйСт: Нажаль, ані змоги, ані права у такому..карбуванні світосприйняття кожного роботодавця через відвертий самосаботаж..

ДжВю: То не саботуйте себе?

ГйСт: (коли б міра відтопірчування окремо взятого вуха безпосередньо впливала на здатність піддослідного смертного прислуховуватись до лабораторного дискурсу безсмертних – в «літературній діяльності», як різновиді сублімації творчого потенціалу ї-нверсійної енергії, потреби б історі_охо_реографічно не склалося)

ДжВю: (підра..⁺_{гомерична смородь з задніх гімназічних лав}⁺..ховує приблизний зиск від незгоди, умоглядно, порівнюючи із часом, який гіпотетично міг бути витраченим..ні, виділеним на вивчення мови, що вважалась до цієї зустрічі мертвою)

ГйСт: Тож..жодного заперечення? Ruik soos die Teenargument?

ДжВю: Що за пристрасть до використання невідомих співрозмовнику мов? З такого сорту спілкування повинен зростати мій супротив? Чи не надто опікунче?

ГйСт: (якби колупання в зубах мудрості приносило відповідні плоди, то плоди колупання Гая Гегессе Крюштюфа мали б досягати патафізичних параметрів кімнатної тегміту-слонихи - себто відповідних ситуативній метаетичній гіперболізації)

ДжВю: Чи маю я зобов'язати себе відповідати відмовою на будь-які пропозиції претендентів на Ва..перепрошую (хверт)..цю, на цю посаду?

ГйСт: Бажано б.

ДжВю: Зобов’яжіть мене Ви, себе сам я - не навчений.

ГйСт: Не знаєте, чого просите.

ДжВю: Знаю, "усвідомлюю можливі наслідки", як прийнято.

ГйСт: Прийнято, оскільки усвідомлення не відбувається.

ДжВю: Згоден.

ГйСт: (якщо ніздрі фентезійних, копитних чи платоподів, істот здатні прискати полум’ям на пострах, то те дуо, що тільки-но сформувалось на фасі Гая Гегессе Крюштюфа - мало б, за бажання їх власника, зроджувати штучні супутники, об’ємами наближені до місячних)

ДжВю: Знов недоречно?

ГйСт: Згода, містере Ендофклю, незначуща, чим фундаментально диференціюється з розбіжністю – однак, містере Ентердзю, зауважте, дія у супереч, для загального розвитку подій – подібна до згоди, й інтереси реальних акторів, хто отримує лише користь від резонансності, її не враховують.

ДжВю: Приклад наведіть?

ГйСт: Вибачте, лише автентичні.

ДжВю: Бувають такі?

ГйСт: Частіше, ніж Ви можете уявити.

ДжВи: Звідки Вам знати, яку частоту я уявляю.

ГйСт: По рухливості очей Ваших, містер Чемберстю.

ДжВю: (Старанно не рухає зіницями протягом 42 секунд) То як?

ГйСт: I beg Your pardon, mister Centauhuey?

ДжВю: (Ретельно втримує недозріло-перезрілі яблука власних орзорів від надцятних тіпань протягом 21 секунди) То як, питаю?

ГйСт: Entschuldigen Sie, aber ich kann nicht ganz verstehen..?

ДжВю: Гансе, друже мій їжачий, ти до чого тут?

ГйСт: Ces références ne veulent rien dire pour moi, c’est dommage pour vous.

ДжВю: (Запопадливо знерухомлює, на цілих 11 секунд, дані йому природою від народження і еволюцією від початка початків - доказів існування котрого не існує, - оченята; так, щоб погляд був спрямований на Гая Гегессе Крюштюфа Зібенмайста) Як тепер, вловили?

ГйСт: Не знаю, проте Ви б, безумовно, могли пояснити, що саме варто примітити, тоді це відбудеться значно скоріше.

ДжВю: (Розуміючи, що об’єми часу звелись до одного з дванадцяти паїв загальноприйнятої Хвилини Злам'яті, заплющує праве око – в запасі буде щонайменше 10 секунд)

ГйСт: Ви мені накивуєте на..когось?

ДжВю: На кого..і чи можу, подумайте - витрачав би я час, аби..?

ГйСт: Містер Мінтенблю, я прийшов на співбесі-ду, а не на спів-ду-му.

ДжВю: Дотепно, пане Зондервайст; авжеж, Ви праві, на взаєморозуміння нам не слід розраховувати.

ГйСт: Можу запропонувати зрозуміти Вашу жагу взаєморозуміння.

ДжВю: Вона не така вагома чи могутня, як Вам бачиться.

ГйСт: Власне, я спостерігаю лише те, як вона невпинно слабшає.

ДжВю: (Тре коліна долонями, дивлячись у підлогу – серед нерівностей бетонного покриття йому маряться великі й безтямні маси людей, котрим прищепили відчуття, буцім вони є жертвами підступності або каверз, тільки не особистого невігластва кожного, індивідуалізованого елементу їх сукупності - племені, роду, нації, армії, парафії, академії)

ГйСт: Ви бачите те, чого не існує – я існую тим, чого Ви не вбачаєте.

ДжВю: (поривчасто відкидаючи стільчик) Це моя репліка!

^{''.\.\_/./.''}

^*жирандоля - фігурний підсвічник для декількох свічок, що ніколи не перестає бути власністю фаталіста, або ж фонтан, відповідно, не працюючий будь-де, окрім приватних площин того ж самого Фата

*_{Ayọ̀déjì Àtàǹpàkòrósì - Learn and fly Yoruba, before you try to learn and free Yukraine}